Суботній телеблекаут о 15:00, який супроводжує англійський футбол із 1960-х, знову опинився в центрі уваги. Перед новим циклом телеправ Прем’єр-ліга, Англійська футбольна ліга (EFL) та шотландська Прем’єр-ліга мають вирішити, чи залишати правило, що не дозволяє показувати наживо матчі в цей часовий слот.
Для вболівальника в епоху стримінгу ця заборона виглядає дедалі дивніше: майже всі інші доступні телевізійні вікна вже заповнені футболом. Однак дискусія не зводиться до того, скільки матчів Прем’єр-ліги можна буде ввімкнути вдома. Вона зачіпає всю піраміду — від професійних дивізіонів до напівпрофесійних клубів, для яких суботній матчдень є основою бюджету.
Правило, що виросло з телебачення
Витоки обмеження сягають сезону 1964/65, коли на британському телебаченні запустили Match of the Day. Тоді клуби побоювалися, що телевізійні камери відтягнуть публіку зі стадіонів. Компроміс передбачав, що назву суботнього матчу в ефірі не розкриватимуть до завершення всіх ігор; невдовзі з’явився і блекаут для прямих трансляцій.
У 1987 році УЄФА закріпив подібний механізм у статті 48 свого статуту. Вона дозволяє країнам визначати двох з половиною годин період без трансляцій за умови, що одночасно відбувається достатня кількість матчів у двох найвищих лігах. Нині, за даними вихідного матеріалу, цим інструментом користуються Англія, Шотландія та Північна Ірландія.
Телеправа проти живої каси
Найближча точка ухвалення рішення — переговори про права на сезон 2029/30: саме тоді завершуються чинні угоди Прем’єр-ліги, EFL та шотландської Прем’єр-ліги. Останній внутрішній контракт Прем’єр-ліги оцінювався у £6,7 млрд, але для його зростання ліга додала ще 70 матчів у телевізійну пропозицію. Це посилює тиск на останній великий невикористаний слот — суботу о 15:00.
Та для нижчих рівнів футболу прямий ефір у цей час може означати не новий дохід, а менше людей на трибунах. Національна ліга, яка має глобальну стримінгову угоду з DAZN, застерігає від скасування правила через можливий удар по відвідуваності. Директор Ashington FC Браян Шоттон наводив показовий приклад: коли Newcastle не грає вдома, аудиторія його клубу може зрости до 25%.
Є й інша позиція. Деякі клуби шукають можливості у трансляціях: FC Isle of Man, наприклад, змінив час початку матчів, щоб показувати їх наживо. Але це радше демонструє складність вибору, ніж готове рішення для всієї системи.
Вирішальним стане не лише те, скільки грошей принесе ще один телевізійний пакет. Англійському футболу доведеться зважити, чи здатен цифровий доступ співіснувати з локальною матчденною економікою. Якщо блекаут зникне, повернути його буде вкрай важко.










