Збірна Англії перемогла збірну Іспанії з рахунком 3:2 у Лізі націй, витримавши потужний тиск у заключні пів години гри вдесятьох. Цей результат вивів англійців на перше місце у своїй групі, а матч став перевіркою не лише атаки, а й здатності команди Томаса Тухеля переживати найважчі відрізки.
До перерви в контролі ситуації сумнівів майже не було. Гаррі Кейн, Езрі Конса та Бен Вайт забили по голу, і Англія відірвалася на три м’ячі. Але після вилучення Елліота Андерсона, який сфолив на Ламіні Ямалі, сценарій різко змінився: Мікель Оярсабаль реалізував пенальті, а згодом Ніко Вільямс скоротив різницю до одного гола.
Тиск без капітуляції
Іспанія за останні 30 хвилин завдала 19 ударів, сім із них — у площину воріт; показник очікуваних голів сягнув 2,53. Англійці майже не мали можливості перепочити, однак не втратили організації. Після другого гола суперника гравці зібралися в коло прямо на полі. Вайт після матчу пояснив, що головним посилом було зберігати спокій, бо за рахунку 3:2 гра вже вимагала іншого управління емоціями.
Вирішальним став Джеймс Траффорд. Голкіпер Англії зробив шість сейвів, причому чотири — в останні 12 хвилин, коли один епізод міг змінити весь підсумок. У компенсований час він відбив удари Ферміна Лопеса й Ламіна Ямаля в межах однієї атаки, не дозволивши Іспанії зрівняти рахунок.
Обережні зміни Тухеля
Тухель не поспішав перетворювати команду на суцільну оборону одразу після червоної картки. Першою його заміною на 78-й хвилині став вихід Майлза Льюїса-Скеллі замість Кейна. Пізніше тренер додав свіжих сил, але не відмовився від атакувального варіанту: на поле вийшов Домінік Калверт-Льюїн. Ден Берн замінив Вайта лише на 89-й хвилині.
Після гри Тухель наголосив, що без вилучення Англія була б явним переможцем. Утім, саме реакція на кризу надала перемозі додаткової ваги. Англійці не просто зберегли рахунок після яскравого старту — вони довели, що можуть витримати хвилю атак одного з найсильніших суперників, коли матч уже вислизає з-під контролю.










